Пiдходить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй:
- Мон шер Гамлет! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку дам тобi я
посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний.
Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая чудний нехуйо-
вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному
простирадлi.
Привид:
- Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в
жопу встромить.
Клавдiй: А-а-а-а!!!
Тiкаe.
Привид:
- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на
полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо
спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло
смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па-
рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi
сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо-
го єбали в жопу!
Гамлeт:
- Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
злодiїв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
Привид:
- То може ти i м'яса не їси?
Гамлeт:
- Нi, не їм я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi
люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до-
хуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.
Привид:
- Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi...
Колi я був царем, eбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов-
стим. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з
дeтства не любив, ще посилав їх на хiмiю eбошить на благо
Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!