tuft
Homo fortunatus
Колись
А колись знайду стежину,
Що прямує до гори,
В невідомий шлях порину,
Не дотримуючись гри.
Все одно не бачив цілі,
Лиш за вітром прямував -
Проти нього всі безсилі,
Хто б коли що не казав.
Але зможу повернути
І зробити перший крок,
І в майбутнє зазирнути,
І позбавитись думок.
Зможу просто поспішати
За непізнанним життям,
І не хочу більше знати,
Ніж дізнаюся я сам...
А колись знайду стежину,
Що прямує до гори,
В невідомий шлях порину,
Не дотримуючись гри.
Все одно не бачив цілі,
Лиш за вітром прямував -
Проти нього всі безсилі,
Хто б коли що не казав.
Але зможу повернути
І зробити перший крок,
І в майбутнє зазирнути,
І позбавитись думок.
Зможу просто поспішати
За непізнанним життям,
І не хочу більше знати,
Ніж дізнаюся я сам...