Гельсінкі

zhenshen

Вселенское Зло
Команда форума
#2
У меня аккаунт уже не работает, перезалей фотки на xmages.net
 
#3

Ось такий будиночок перед Гельсінкі. Приватна власність у Фінляндії понад усе. Цікаво, що власник робить взимку? Ходить у місто по льоду?


На такому лайнері я приплив до Гельсінкі


Портова набережна




Ресторан на воді


Біля Торгової площі


Один з символів країни Суомі. На вікні видно російських бояринь і матрьошок


Пам'ятник Алєксандру ІІ. Фіни до 1917 року входили до складу Російської імперії, що значною мірою відбилось на архітектурі


Лютеранський собор (був на реконструкції, як бачите)


Сенатська площа




Гарна дівчинка?


Пам'ятник гурту Rammstein


Якийсь будинок


У Гельсінкі на будинок, що реконструюється, вішають розтяжку із зображенням того, як він буде виглядати після завершення всіх робіт. Знайомі з Пітера розповіли, що в них та ж сама тема


На залізничному вокзалі








Імені фінського пролетаріату


Люк


Цілий поверх фірмового магазину в Гельсінкі присвячено мумі-тролям. Фоткати там заборонено, але я крадькома одну світлину зробив


Герої фінських коміксів прямо на вулиці






Будівля пожежної частини


Знак


Пам'ятник Топеліусу. Хто такий - не знаю) Є підозри, що педагог..




Вийшли до водички


Пітерські знайомі втикають..


Якийсь бовдур


Чистота!


Пірс


Житловий будинок. Більше схоже на якусь Італію, ніж на північну країну)


Осінь, люблю, осінь золота...


На гранітній скелі житловий будинок. З товщі цієї брили щось крапало. Спробували на смак - ...джерельна вода.


Порт








Така червона цегла "а-ля Британські острови" дуже поширена в Гельсінкі


Птаховідвід


Житлові квартали






Типовий фінський дворик. Нема звичних українському оку розбитих пляшок чи пакетів з під шмурдяку


На Петра І схожий))


Типова картина - половину тротуару пішоходам, іншу - лісапедістам


Канали




Пам'ятник міні))








Лебедь




Наостанок фотографую житловий будинок поблизу порту
 
#4
На гранітній скелі житловий будинок. З товщі цієї брили щось крапало. Спробували на смак - ...джерельна вода.
а если ты ошибся,и это протекала канализация?))

У меня сложилось впечатление что в стране Суоми живет человек 50, не больше. Все улицы пустынны, как после чумы.
 
#6
а если ты ошибся,и это протекала канализация?))

У меня сложилось впечатление что в стране Суоми живет человек 50, не больше. Все улицы пустынны, как после чумы.
1. Значить, у них в каналізаціях вода чистіше, ніж та, що в нас продається під виглядом питної. Проте я сумніваюсь, що у Фінляндії буде протікати каналізація і її ніхто не лагодитиме.

2. Дійсно, на вулицях більше машин, ніж людей. У них всього 5 млн. населення, а в Гельсінкі - 560 тис. Тим не менше, в місті діє метро. А в нас на 5 млн. три нещасні лінії.


Юра, у тебя занижена самооценка))
Та ні, я себе дуже люблю. Бовдур в моєму лексиконі позитивне слово))
 
#7
Архіпелаг трьохсот островів

Це місто не може похвалитись великою кількістю історичних чи архітектурних пам’яток. В ньому немає помпезності Праги чи аристократичності Відню, духу старовини Києва або московської метушні. Гельсінкі запам’ятовується зовсім іншим. Фінська столиця неймовірно затишна, тут все зроблено для людей.

Боснійці вертаються додому в… Фінляндію
Я пливу поромом з Таллінну через Фінську затоку в компанії галасливих боснійських заробітчан, що святкують переможний для їх збірної матч в Естонії, та фінських студентів, які скупили мало не весь алкоголь у припортових крамницях.
Один особливо експресивний футбольний вболівальник, під дружній регіт своїх знайомих, грається з фанфарою. Протяжні звуки ледве не доводять до інфаркту переляканого дідуся, що мирно собі дрімав із натягнутим на обличчя капелюхом.
Хтось заводить: «Боснія, Боснія!». Починаю розпитувати, хто такі, за чим пливуть до Гельсінкі – виявляється, заробітчани. Що ж, балканці завше охоче їхали до країн Північної Європи в пошуках кращої долі.
Взагалі, у Фінляндії з кадрами, як і в багатьох розвинених країнах, проблеми – молодь працювати не хоче, їм аби розважатися, тож нішу на ринку праці поволі займають емігранти.

Гарячі фінські хлопці, примхи погоди та російський слід у Гельсінкі
Фінський берег зустрів сонячним ранком, що, за словами знаючих людей, виявилось просто щастям для фотографа всередині осені.
Проте, погода виявляється оманливою. На березі я відчуваю, що це все ж таки північна країна – сильний пронизливий вітер з моря та лише 7 градусів тепла.
«Та це ще нормально», - говорить росіянин Денис з майже сусіднього Санкт-Петербургу, - «два тижні тому приїхали на автівці, щоб зробити пару світлин. Але дощ лив наче з відра. Покружляли хвилин двадцять навколо центру міста і поїхали додому. А от сьогодні дуже гарна погода – для Фінляндії це велика рідкість у жовтні».
Фіни дійсно такі гарячі, як в анекдотах. Тільки-но вигляне сонечко, як молодь виходить на вулицю в шортах, а дехто й у футболках. В плані одягу ніхто не комплексує, можна побачити що завгодно. Особливо колоритно виглядав хлопчина у кедах, літніх бриджах, пуховику та зимовій шапці.
Раптом потрапляю до справжньої казки! На фоні дерев’яних кораблів розкинулися торгові ряди, де можна придбати екзотичні спеції, північні ягоди, настоянки, морську рибу, каву або сувеніри – все, що душа забажає! Ця ілюстрація до дитячих оповідань про морських вовків та піратів не що інше, як Торгова площа.
Не зважаючи на те, що в місті діє метро (і це при лише 560 тис. населення!), більшість фінів полюбляють їздити на велосипеді, благо доріжки для роверів є скрізь.
Двоколісного друга можна без проблем взяти на прокат, але Ваш покірний слуга, як переконаний пішохід, рішуче відкидає цю думку, адже це місто просто створене для неспішних прогулянок.
Одразу помітно, що тривалий час Фінляндія входила до складу Російської імперії - це сильно відбилося на архітектурі та пам’ятниках міста.
Біля Торгової площі можна побачити двоглавого орла, а на головній площі міста – Сенатській стоїть пам’ятник російському імператору Алєксандру ІІ. Втім, все це дуже органічно поєднується з навколишніми «європейськими» будівлями.
Росіян, як Ви мабуть вже зрозуміли, тут теж чимало, все ж таки лише 250 кілометрів до кордону.
Після участі на боці гітлерівської Німеччини у ІІ Світовій, Фінляндія проголосила політику нейтралітету і розбудови партнерських відносин з усіма сусідами. Тому з Райською Федерацією тут дружні відносини, і для мешканця Ленінградської області отримати фінську візу не складає жодних проблем.
Тисячі туристів з Пітеру їдуть сюди на вихідні, підтримуючи своїм рублем фінську економіку. Проте, мені здалося, що багато хто з наших «північно-східних сусідів» мешкає у Гельсінкі. Так, якась російськомовна пані тягнула за руку ревучого школяра з ранцем, виховуючи своє чадо за допомогою «гри слів із застосуванням місцевих ідіоматичних виразів, що не піддається перекладу».
Фіни теж полюбляють вояжі до сусідніх російських міст, адже там все набагато дешевше, особливо спиртне. Чутки про фінський алкоголізм не виявились перебільшенням. На вулицях вештається чимало молодиків фінської зовнішності явно «під мухою». П’яні фіни дуже галасливі, але не агресивні, а навпаки доброзичливі та потішні.
Купую на вокзалі рок-журнал для приятеля, коли не дуже охайний хлопчина зі слідами кількаденного загулу на обличчі підходить до мене і каже англійською: «Це – поганий вибір. Якщо Ви хочете побачити пару-трійку картинок, то так, купуйте. Але я б радив взяти інше видання». Потім дивак чухає потилицю і, нічого не додавши, зникає у невідомому напрямку.
Таких людей зустрічав багатенько. Виявляється, субота – традиційний день молодіжних гулянь у Гельсінкі, коли представники найрізноманітніших субкультур і течій збираються і… відриваються по повній.
«Ми якось зустріли біля свого готелю двох парубків. Один з них пропонував нам скуштувати коньяку з колою. Коли ми відмовились, дістав косяк. Я йому кажу, що ні, я за кермом. Тоді він попросив допомогти транспортувати товариша, а той лежить просто неба і повторює, що йому «капут»», - сміється росіянин Володимир.

Лосі, казкові мумі-тролі, або все по 1 євро
Символом країни є лось. Так само сусідні естонці дражнять гарячих фінських хлопців. Фіни нещадно експлуатують цю тварину, ліплячи її на будь-які сувеніри – подушки у вигляді попереджувальних дорожніх знаків, значки, магніти, календарики, футболки. Вибір сувенірів просто вражаючий. Можна придбати практично все, що забажаєте. Але недешево. Банальний магнітик з мапою Фінляндії чи лосем коштує від 5 євро, найдешевша дитяча іграшка – від 12 одиниць євровалюти.
Цілий поверх фірмового магазину «Kankurin Tupa» у центрі Гельсінкі присвячено мумі-тролям. Особисто в мене - давнього прихильника цієї казки, стався невеликий шок. Все завалено іграшками у вигляді мумі-тролів, гатіфнатів, гемулів, маленьких Мю, нюхмумриків і навіть самотньої Мари, яку так боялися маленькі герої повістей Туве Янсон. Є футболки, магніти, чашки і навіть краватки з казковими персонажами. Я відчуваю себе зовсім юним, так і хочеться впасти у цю купу білих пухнастих тваринок і обійняти їх геть усіх!
«Тримай себе в руках», - посміхаються пітерські знайомі, але по їхніх очах бачу, що вони й самі не проти зробити те ж саме.
Знаєте, що? Не заходьте сюди з дітьми, інакше ризикуєте залишитися без копійки!
А от куди раджу зазирнути, так це до магазинів товарів ширвжитку. Це щось на зразок широко розповсюджених в Україні крамниць «Все по 8 грн.». Тільки тут це називається «Все по 1 євро, 2, 3 і 5».
Потішний дідусь-продавець з довгим сивим волоссям та в бейсболці «Suomi» з буддійським спокоєм довго чекав можливості зачинитись на обідню перерву, доки ми не набрали купу різного мотлоху.

Похмура Суоменлінна
Суоменлінна (шведською мовою – Свеаборг) – велична фортеця, побудована шведами у середині 18 столітті, яка знаходиться на одному з 315 (!) островів міської зони. Ця кам’яна споруда є справжнім пам’ятником військової архітектури і належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В однойменному з Суоменлінною районі також мешкає близько 850 чоловік. На житлові будинки перероблено... колишні військові бараки.
Дістатися форпосту дуже легко і швидко – від Торгової площі щогодини курсують катери. Квиток в обидва боки можна придбати в автоматі. Коштуватиме це задоволення 7 євро. Що цікаво, при посадці проїзні документи ніхто не перевіряє, але напис англійською попереджає про штраф у розмірі 80 євро, тож краще не ризикувати.
Посередині між портом і Суоменлінною на крихітному клаптику землю стоїть маленький дерев’яний будиночок – приватна власність у Фінляндії понад усе. Гадаю, що в нашій країні власника будівлі вже давно б змусили переїхати.
Катер вивантажує людей у Адміралтейській бухті. Поблизу розташований дитячий майданчик. Купа дітлахів, голосно регочучи, стрибає, бешкетує та грає у квача. Їхні веселі дзвінкі голоси чути мабуть на сусідніх островах. Придивляюся до плит, якими встелений майданчик: гумові!
«Це щоб дітки, боронь Боже, не забилися», - пояснює якась літня пані.
Сама ж фортеця справляє враження. Вздовж похмурих величних стін старі російські гармати войовничо задерли сопла до неба. Так і чекаєш на те, що одна з них зараз оглушить своїм пострілом!
Квиток, придбаний на катер, діє впродовж 8 годин. Здавалося, цього більш, ніж достатньо, аби обійти стіни фортеці довжиною більше 6 кілометрів, проте їхати кудись я абсолютно не хочу. Так і сидів би вічно у затишному кафе, дбайливо побудованому для туристів, насолоджуючись чашкою запашної кави та розглядаючи пароплави, що немов білі хмаринки сновигають туди-сюди по небесно-блакитній поверхні моря.

Місто, зроблене для людей
Гельсінкі побудований таким чином, що практично всі райони виходять до моря. Пейзажі – найрізноманітніші, вони змінюються неначе калейдоскоп.
Оминувши термінали з велетенськими пасажирськими лайнерами та військовими крейсерами, несподівано потрапляю до величезного парку з карельських берізок, що нахилилися до самої морської гладі. Ще один поворот, і опиняюсь в житлових районах. Будинки добротні, але прості. В усьому відчувається північна витримка. Дуже багато скляних лоджій. Ще один поворот - і оку відкривається неймовірної краси православний Успенський собор, розташований на гранітній скелі.
В жодному місті я не бачив такої кількості парків та скверів на душу населення. Гельсінкі практично тоне у зелені. Люди дуже дбайливо ставляться до природи.
Прогулюючись містом, бачу незвичну для українського ока картину: на височенній гранітній скелі, прямісінько над пішохідною доріжкою розташувався житловий будинок. Зі скелі щось крапає на голову. Пробую на смак -…джерельна вода.
Повітря у Гельсінкі настільки чисте, що голова йде обертом – всі промислові виробництва винесено далеко за межі міста.
Машини на вулицях трапляються частіше за людей. Якщо по центральних вулицях ще хоч хтось ходить, то варто лише звернути вбік у якийсь провулок - і все наче вимерло.
Десь після 16 години столиця Фінляндії стає абсолютно порожньою. Лише поодинокі перехожі та купка скейтерів біля портових терміналів нагадують, що тут хтось мешкає.
Наостанок спускаюсь до Балтійського моря, годую хлібом лебедів, які з поважним виглядом гойдаються на хвилях, кидаю пару камінців у воду та повільно чимчикую до свого порому. Самотній маяк на краю бухти заливає світлом навколишні острови, які немов кільце астероїдів оперізують це затишне місто. Місто, що створене для людей.

ВАРТО ПОБАЧИТИ

Суоменлінна – шведська фортеця, побудована в середині XVІІІ століття для захисту міста. Є пам’яткою військової архітектури та захищена ЮНЕСКО. Розташована на острові, якого можна дістатися за 15 хвилин катером. Біля неї знаходиться підводний човен.

Торгова площа – морський базар, розташований на березі Балтійського моря. Можна придбати екзотичні спеції, дари моря, ягоди, сувеніри. Функціонує багато прогулянкових катерів і яхт. Діє плавучий ресторан.

Сенатська площа – архітектурний комплекс в самому центрі міста з Лютеранського Кафедрального собору та пам’ятника імператору Алєксандру ІІ.

Зоопарк Коркесаарі – зоопарк, розташований на острові, до якого можна дістатися катером або через міст. Понад 200 видів тварин та птахів мешкають, залежно від виду, у критих чи відкритих зверху загонах та вольєрах.

Православний Успенський Собор – пам’ятка архітектури, яка знаходиться на мальовничій гранітній скелі.

ЯК ДІСТАТИСЯ

Літаком: Київ-Гельсінкі-Київ – від 240 доларів США.
Автобусом: Київ - Таллінн – близько 500 грн. Далі поромом – від 15 євро в обидва боки.
Потягом: Київ - Санкт-Петербург – близько 500 грн. (плацкарт). Далі автобусом – 15-35 євро в один бік, в залежності від класу автобусу.
Потрібна Шенгенська віза.
 
#10
Да, этим летом тоже был в Хельсинки, правда на машине туда забрался.
Как фотку около порта увидел, так ностальгия замучала...
В Хельсинки поразился количеству велосипедов. А у Центрального вокзала их вообще немерено. Я до этого за всю жизнь столько великов не видел.
Еще поразило их знание аглицкого... Впечатление, любого от "мала до велика" бери за шиворот и прекрасно друг с другом объяснимся. Ка будто для всех это "второй родной язык"
В центре узкие улочки, но при этом ЧЕТКОЕ соблюдение ПДД, УВАЖЕНИЕ к другим участникам и никаких пробок.
Порядок в преимуществе такой: пешеход-велик-авто
И ведь, паразиты, велодорожки своими автомобилями не занимают...


вот они, велосипеды


Наш паром...


Это в "пароход грузимся" Причем очередь четкая, всем матросы рулят и всякие велики в общей очереди на грузовую палубу стоят...


На выходе из гавани, говорят это жилой дом...
 
Сверху